W PIERWSZą ROCZNICę EUROMAJDANóW W UKRAINIE - В першу річницю Євромайданів в Україні

Kraków, 20 lutego 2015 r.

Testament żołnierzy Ukrainy – Borys Humeniuk
W rocznicę Euromajdanów w Ukrainie

Przed rokiem, 20 lutego 2014 roku na Euromajdanie w Kijowie zaczęli ginąć najlepsi synowie Ukrainy od kul snajperów specjalnych oddziałów Federacji Rosyjskiej oraz ich ślepych wykonawców wcześniej zaplanowanego, ponownego zniewolenia niezależnej od 1991 roku Ukrainy.

Świat osłupiał, a na Ukrainie wciąż było gorzej i gorzej, mimo nadludzkich wysiłków i determinacji Ukraińców i wszystkich wspierających ich ludzi na całym cywilizowanym świecie.

Szeregi Bohaterów Ukraińskiej Niebiańskiej Sotni wzrosły 500 razy – do 50 000 zabitych (jak poinformował, powołując się na wiarygodne źródła minister Daniel Rotfeld – „Gazeta Wyborcza”, 14.02.2015). Tysięcy zaginionych bez wieści, dziesiątki tysięcy rannych. Ponad 1 200 000 uchodźców, pozostawiając dorobek całego życia skazanych zostało na egzystencję w swej ojczyźnie, rozgrabionej przez poprzedni reżim, wyniszczanej sztucznym głodem w latach 1932-1933 po katastrofie nuklearnej w Czarnobylu, a obecnie od ponad roku przez wojskową agresję rosyjską na Ukrainie.

Trwająca od roku wojskowa agresja Federacji Rosyjskiej jest groźna przede wszystkim dlatego, że jej źródłem i narzędziem jest publicznie głoszona przez władze kremlowskie nieprawda o Ukrainie i jej odwiecznych pragnieniach życia w pokoju na własnej ziemi.

Głosząc nieprawdę o ukraińskich Euromajdanach władze i oficjalne media rosyjskie uczyniły obelgą najbardziej wzniosłe ideały i pragnienia Ukraińców – sprowadzając je do jednego hasła – „faszyści kijowscy”. Dzieje się to w sytuacji, gdy sowieckie władze stalinowskie i nazistowskie władze hitlerowskie współpracując ze sobą – układ Ribbentrop-Mołotow od 1939-1941 roku dokonywały rozbiorów państw w Europie.

W ocenie władz moskiewskich faszystami określani są nacjonaliści ukraińscy, którzy rzucili hasło „ani Hitler, ani Stalin” podczas II wojny światowej, w której zginęło około 6 mln Ukraińców, w tym 1 mln 357 tys. żołnierzy Armii Czerwonej (oficjalne dane sowieckie), którzy mają swój udział w zwycięstwie nad faszyzmem, a także w wyzwoleniu m.in. Krakowa (Front Ukraiński).

Władze moskiewskie zawłaszczające sobie zwycięstwo nad Hitlerem dążą do ponownego podporządkowania sobie republik sowieckich, a zwłaszcza niepodległej od 24 lat Ukrainy, bezlitośnie karanej za swój nieodwołalny wybór proeuropejski.

Kluczem do pokojowego zakończenia prowadzonej przez Rosję wojny przeciwko Ukrainie jest w pierwszej kolejności przeciwstawienie się głoszonej przez Moskwę nieprawdzie o Ukrainie, Polsce, Litwie, Estonii, Łotwie, Gruzji, a zwłaszcza o USA, uważanych przez Kreml za głównego wroga państw europejskich, a szczególnie Ukrainy i Rosji.

Stosowaną wobec Ukrainy przemoc, tkwiącą swymi korzeniami w nieprawdzie i kłamstwie można przezwyciężyć jedynie prawdą, która w obecnej sytuacji jest najskuteczniejszą siłą pokoju, jak m.in. pisała w artykule „Kraków przypomina – prawda siłą pokoju” Iwona Hajnosz („Gazeta Wyborcza”, 08.11.2014, tekst w załączeniu).

Dlatego w rocznicę rozpętanej przez Rosję najpierw wojny propagandowej, a następnie bezpośredniej agresji militarnej przeciwko Ukrainie załączam:

1) „Testament” walczących dziś w Piaskach koło Doniecka żołnierzy Armii Ukraińskiej, którzy są w 80% rosyjskojęzycznymi obywatelami Ukrainy i bronią się przed prorosyjskimi terrorystami i oddziałami Armii Rosyjskiej, którzy zostali wysłani przez władze rosyjskie, by rzekomo „bronić rosyjskojęzycznych obywateli ukraińskich przed prześladującymi ich faszystami ukraińskimi”.

2) „List otwarty do laureatów Nagrody Nobla, przywódców państw Unii Europejskiej, Stanów Zjednoczonych, Kanady oraz państw i ludzi cywilizowanego świata w sprawie zaprzestania agresji rosyjskiej przeciwko Ukrainie”, wysłany przez uczestników międzynarodowej konferencji zorganizowanej 3 listopada 2014 roku w Uniwersytecie Jagiellońskim.


Kierownik Katedry Ukrainoznawstwa
Wydziału Studiów Międzynarodowych i Politycznych Uniwersytetu Jagiellońskiego
Prezes Fundacji św. Włodzimierza Chrzciciela Rusi Kijowskiej w Krakowie
prof. dr hab. Włodzimierz Mokry

 



Краків, 20 лютого 2015 р.

Заповіт воїнів України – Борис Гуменюк
В першу річницю Євромайданів в Україні

Рік тому, 20 лютого 2014 року на Євромайдані у Києві почали гинути найкращі сини України від куль снайперів спецпідрозділів Російської Федерації та їх сліпих виконавців, заздалегіть підготовленого плану поневолення незалежної від 1991 року України.

Світ остовпів, а в Україні було все гірше і гірше, попри надлюдські зусилля і детермінацію українського народу та усіх народів і урядів цивілізованого світу, які підтримували й надалі підтримують прагнення України.

Ряди Героїв Небесної Сотні збільшилися у 500 разів - до 50 000 загиблих (як подає міністр Даніель Ротфельд в “Газеті Виборчій”), тисяч зниклих безвісти, десятки тисяч поранених. Понад 1 120 000 біженців, які залишаючи доробок усього життя змушені жити у своїй розкраденій попереднім режимом вітчизні, яку протягом року винищує російський агресор.

Розповсюджуючи неправду про український майдан, влада та офіційні ЗМІ Російської Федерації вчинили образою найбільш достойні й високі ідеали і відвічні прагнення українського народу, називаючи його одним гаслом: “київські фашисти” – “фашизм не пройдет”.

Триває це у ситуації, коли совєтська, сталінська та нацистська гітлерівська влада співпрацювали зі собою у 1939-1941 роках – договір Ріббентропа-Молотова, доконуючи анексії країн, завоювали держави у Європі.

В оцінці московської влади окреслено “фашистами” українських націоналістів, які кинули гасло: "ані Гітлер, ані Сталін" під час Другої світової війни, в результаті якої загинуло близько 6 мільйонів українців, в тому числі 1 млн 357 тисяч в лавах Червоної Армії (за офіційними даними радянських і російських джерел). Українці мають свій вклад в перемозі над фашизмом, в тому числі у визволені Кракова чи Освєнціма, де змагався Український фронт.

Присвоюючи лише собі перемогу над фашизмом нинішня московська влада, яка стримить до нового підпорядкування собі бувших совєтських республік, а особливо незалежної від 1991 року України, безжалісно карає Україну за її безповоротній про-європейський вибір.

Ключем до мирного закінчення, розпочатої Росією війни проти України є у першій черзі протистояння неправді, яку Москва на всіх фронтах розповсюджує про прагнення України, Польщі, Литви, Естонії, Латвії, Грузії, а особливо про Сполучені Штати, які Кремль вважає головним ворогом України і всіх держав Євросоюзу.

Насильство Росії проти України укорінене у брехні і неправді, яку можна перемогти тільки правдою. Правда в нинішній ситуації є найбільш ефективною силою миру, як між іншим писала в статті “Краків пригадує – правда силою миру” Івона Гайдош („Газета Виборча”, 08.11.2014, тест у додатку).

Тому, у першу річницю розпочатої Росією війни проти України, наперед у інформаційному просторі, а опісля прямої військової агресії залучаємо, особливо актуальний у контексті ІІ мінських, знов недотриманих домовленостей:

1) “Заповіт” українських воїнів, які сьогодні у Пісках захищають донецьку землю, яка видала одного з найбільших поетів Василя Стуса (статтю про його творчість, також передаю у додатку, як доказ високих ідеалів і переживань синів Донецької України). Ці українські воїни на 80% є російськомовними громадянами України і це вони захищаються від проросійських терористів та російської армії, яка була вислана в Україну нібито щоб “обороняти російськомовних українських громадян, яких переслідують українські фашисти”.

2) “Відкритий лист до лауреатів Нобелівської премії, голів держав Європейського Союзу, Сполучених Штатів, Канади, держав і людей цивілізованого світу в справі припинення російської агресії проти України”, який вислали учасники міжнародної конференції, що була організована 3 листопада 2014 року в Ягеллонському університеті.

Керівник кафедри українознавства
Факультету міжнародних і політичних студій
Ягеллонського університету
голова Фундації св. Володимира Хрестителя Київської Руси у Кракові
проф. Володимир Мокрий


Załączone pliki: